Затишшя перед ... конструктивним діалогом

Микола МАКСИМОВИЧ

На початку серпня місяця увесь світ з нетерпінням чекав відкриття літніх Олімпійських ігор у Пекіні. Чекав їхнього відкриття і я, заздалегідь вкушати розжарення майбутніх спортивних баталій. Але до початку Олімпійських ігор буквально протягом чотирьох днів миру довелося двічі здригнутися. Спочатку від звістки про кончину лауреата Нобелівської премії, що видається російського письменника Олександра Солженицина. А потім у результаті грузина-осетинського конфлікту, що почався, на Кавказі. Якщо перша звістка якось поєднувала мир у єдиній скорботі по Великій Людині, то події на Кавказі по ще наявним і не тривалих тріщинах у світобудові розділили його на два основні складові частини. Одна частина підтримувала Грузію й засуджувала дії Росії, інша - засуджувала дії Грузії. До нашого великого жалю США й Росія по цьому питанню виявилися в різних частинах світобудови. Ми в ІБК завжди приділяємо велику увагу взаєминам США й Росії. Від взаємин цих двох країн залежить весь світовий порядок і спокій. За останні роки США надали Грузії значну допомогу в становленні й зміцненні її державності. Здається, що ще треба? Та й Росія раніше багаторазово завіряла світову громадськість у повазі й дотриманні територіальної цілісності Грузії. Що ж тоді відбулося із цими країнами останнім часом ? Якщо дії Грузії можна пояснити злочинною помилкою президента Саакашвили, то чим же пояснити дії Росії? Яка чорна кішка пробігла у відносинах між США й Росією? Адже президенти Буш і Путін у свій час багато зробили для їхнього зміцнення! І це вселяло оптимізм хоча б на найближче майбутнє. Я думаю, що це була все-таки не кавказька кішка. Усе почалося значно раніше й, швидше за все, з Косово в лютому 2008 року. Потім були рішення про розміщення системи ПРО в країнах Центральної Європи й обговорення вступу Грузії й України в НАТО. По цим трьох дуже важливих питаннях до позиції Росії міжнародні співтовариства не віднесли з необхідним розумінням і приймали рішення формальним голосуванням без врахування російських інтересів. А якщо врахувати що практично всі міжнародні співтовариства відбивають позицію США, то стає ясним, чому між двома державами пробігла чорна кішка. Росія відчула себе приниженої, і це викликало відповідну реакцію. Чи можна було так надходити стосовно такої країни як Росія? Звичайно, немає - так не можна було надходити. Та й не тільки до Росії, а й до будь-якої країни. Світова політика це не комерційний проект, брати участь у якому запрошують партнерів. Хочеш, бери участь, а не хочеш, то ми й без тебе зробимо. Розбіжності по ПРО, по своїй суті, не є розбіжностями. Це є різні підходи до рішення дуже важливих загальних проблем. Очевидно, відносини між такими країнами як США й Росія залежать не тільки від особистих відносин президентів друг до друга, хоча вони теж є дуже важливими. Швидше за все, рівень міждержавних відносин цих країн більшою мірою залежить від суспільної думки. У Росії за останнім часом підсилилася недовіра до США. Аналогічна картина спостерігається й в американському суспільстві. І справа тут не в президентах, Бушеві й Путіну, які не довели свою почату справу по зближенню своїх країн до логічного кінця. Логічним кінцем я б назвав установлення по істині братніх відносин. Суспільна думка в обох країнах дотепер усе ще зберігає в собі дух холодної війни. І щоб від нього позбудеться, необхідна довга й кропітка робота обох зацікавлених сторін. Потрібно тільки завжди пам'ятати, що часи їхнього протиборства канули в Лету. Зараз США й Росія є стратегічними партнерами. І головне завдання їхньої майбутньої політики полягає в зміцненні такого партнерства. Та й необхідність негайного вирішення вже виниклих глобальних проблем уже сьогодні в наявності. Ці проблеми пов'язані зі створенням систем стратегічної безпеки й запобігання фінансово-економічних криз. У Росії зараз новий президент, Дмитро Медведєв. З Нового року вступить у свою посаду новий президент і в США. Хто буде президентом Барак Обама або Джон Маккейн, це є не настільки важливим. Головне, що це буде новий політик зі своїм свіжим баченням виниклих проблем. А всі ці передвиборні пропозиції типу виключити Росію з Великої вісімки або проводити з Росією тверду лінію будуть забуті в обстановці, уособленою великою відповідальністю. Росію не можна огородити високим забором і не пускати її у світову політику й економіку. Росія адже не Білорусь, хоча й у Росії положення з демократичними вільностями не можна назвати гідним. Зараз у світовій політиці наступило деяке затишшя. Сполучені Штати зайняті виборами. Росія зайнята виробленням стратегії свого подальшого розвитку, як в економіці, так і в політику. Який вона буде надалі, поки важко сказати. Але сам головне полягає в тому, що Росія дуже зацікавлена в поліпшенні відносин зі США й уже готова до конструктивного діалогу. До нових зустрічей, дорогі друзі!

Неважливо, як голосують -

важливо, як рахуватися

Віргінія ХМЕЛЯУСКАЙТЕ

(Литва, м. Вільнюс) Конкурс

От і пройшли довгоочікувані вибори в Національні збори Білорусі. Дорогі читачі ІБК, Ви, звичайно, запитаєте, чому довгоочікувані? А тому що багато хто зв'язували свої надії саме із цими виборами. Так, влада сподівалася на поліпшення відносин з Євросоюзом і США. Псевдооппозиция тішила себе надією, що одержить місця в Національних зборах. Євросоюз і адміністрація США сподівалися на те, що в Білорусі нарешті те хоч почнуться деякі зрушення убік демократизації суспільства. І всі ці надії, а якщо бути більше точним, ілюзії просто зникли відразу. Так глава короткострокових спостерігачів ОБСЄ Пані Анн-Марі Лизен уже відразу після виборів заявила на прес-конференції, що, незважаючи на "деякі поліпшення", ці вибори не відповідали стандартам Організації по безпеці й співробітництву в Європі. А попередній висновок ОБСЄ, зокрема , говорило, що процедура підрахунку голосів одержала оцінку "погано" або "дуже погано" на 48 ділянках на якіх побували спостерігачі. Крім того, на ділянках, де спостереження було можливо, відзначено кілька випадків фальсифікацій, а в 35% випадків спостерігачам ОБСЄ відмовляли або перешкоджали в спостереженні за підрахунком голосів. У пресі із приводу цього навіть згадали афоризм Сталіна: неважливо, як проголосували, - важливо, як підрахували. Комісар Євросоюзу по зовнішній політиці й політиці добросусідства Пані Бенита Ферреро-Вальднер обрала більше примирливий тон. Вона заявила: "Зараз Євросоюзу важливо подумати, як краще розвивати відносини з Білоруссю, з її урядом і народом". Із приводу проведених виборів у Білорусі й висловилися представники адміністрації США. Так заступник прес-секретаря Держдепартаменту США Пан Роберт Вуд, відзначивши, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, проте, сказав, що "США хочуть співробітничати з білоруським урядом і будуть шукати для цього шляху". А тимчасовий повірник Пан Джонатан Мур в інтерв'ю БелаПАН і зовсім натякнув, що процес поетапного зняття з Білорусі санкцій може мати досить швидке продовження. Ну, а які ж висновки зробили опозиційні лідери після виборів у парламент 2008 року? Приведу висловлення лише одного з них, голови Партії БНФ Пана Борщевського, що на прес-конференції, проведеної після виборів, констатувала: «Кампанія по виборам в "палату представників", що проходила останнім часом, підтвердила очевидні речі. У Білорусі немає парламенту як вищого законодавчого органа країни. Проведена кампанія була нічим іншим як виборчим фарсом, у якому, крім усього іншого, був відсутній такий компонент, як справедливий підрахунок голосів. Наша провина в тім, що наша партія не змогла відстояти свою політичну позицію. Суспільство краще нас побачило безпорадність і непотрібність такого органа, як "палата представників". Аналіз відомостей, які надійшли від незалежних спостерігачів з усією країни, свідчить про те, що більшість нашого населення бути готово проігнорувати ці "вибори". На великій кількості виборчих дільниць так воно й відбулося, навіть, незважаючи на розпачливі спроби влади загнати виборців на дострокове голосування. Свідчення спостерігачів говорять про те, що явка була дуже й дуже сумнівної. Суспільство сказало влади й опозиції - не потрібні нам ваші такі "вибори", і наше завдання було вловити цей настрій у суспільстві, зробити рішучий крок. Явка виборців була б ще менше, якби представники демократичних сил використовували своє право зняти кандидатури, після того як влади відмовили абсолютній більшості опозиціонерів у праві працювати в дільничних комісіях. Правильним було б відмовитися від участі в цій так званій "виборчій кампанії". На жаль, цього не відбулося. Політичну відповідальність за це несуть лідери політичних партій, у першу чергу Партія БНФ. Ми піддалися зовнішньому й внутріпартійному тиску й не змогли виявити необхідної політичної волі». Так і хочеться запитати опозиційних лідерів, хіба вони не знали, що вибори в Білорусі є фарс? Прекрасно знали, але брали участь. І будуть брати участь через два роки вже в президентських виборах, тому що опозиційні партії не здатні навіть мало-мальськи вплинути на цю пагубну ситуацію. На що ж сподівалися опозиціонери, що брали участь у виборах? Відповідь на це питання однозначний. Тільки на те, що під зовнішнім тиском влада внесе їх у списки депутатів. Адже бути вибраними, маючи електорат в 5-7% від всіх виборців, при мажоритарній виборчій системі практично неможливо. А влада так і буде рахуватися на виборах, як їй захочеться. До нових зустрічей в Інтернеті дорогі читачі ІБК!

Саміт СНД у Бішкеку

Олесь ГРУША

Дорогі читачі ІБК, нагадаю Вам, що основною метою Співдружності Незалежних Держав (СНД), відповідно до сформульованої Концепції подальшого розвитку від 5 жовтня 2007 року, є формування в довгостроковій перспективі інтегрованого економічного й політичного об'єднання зацікавлених держав, що забезпечує ефективний розвиток кожного з його учасників. Тому 10 жовтня на черговому засіданні Ради глав держав-учасників СНД у столиці Киргизії Бішкеку було заплановано розглянути більше двох десятків різних питань, у тому числі й стратегію економічного розвитку Співдружності до 2020 року, а також обговорити важливі питання, що стосуються взаємодії в гуманітарній сфері й розвитку економіки. Зокрема, обговорити пропозицію киргизької сторони оголосити співробітництво в сфері енергетики пріоритетним напрямком Співдружності. Крім того, багато питань підготовленого порядку денного були присвячені питанням забезпечення безпеки країн-учасниць СНД. Але не економічні питання подальшого розвитку СНД хвилювали міжнародну громадськість. Адже у зв'язку з подіями в Грузії вже реально встало питання про вихід цієї країни зі СНД. І тому всіх хвилювали як подальша доля цієї міжнародної структури, так і конкретні можливі шляхи її реорганізації. Ситуацію із Грузією за день до початку засідання Ради глав держав, озвучив міністр закордонних справ Росії Сергій Лаврів. "Участь Грузії в останні роки в Співдружності навряд чи було націлено на сприяння її консолідації, а, скоріше, на його ерозію, тому не бачу негативних наслідків для нашої організації", - сказав глава МЗС РФ за підсумками Ради МЗС СНД у Бішкеку. Під час зустрічі глав МЗС СНД 9 жовтня було прийнято технічне рішення про вихід Грузії зі Співдружності, що набуде чинності через рік після подачі заявки, тобто в серпні 2009 року. Нота МЗС Грузії про вихід зі складу СНД надійшла у виконком СНД 18 серпня цього року. Таке рішення Тбілісі прийняв у зв'язку з конфліктом у Південній Осетії. Таким чином, вихід Грузії зі складу Співдружності, не став кроком до припинення його існування. Та й СНД - це не наддержавне утворення, що уже довгий час реально діє на пострадянському просторі. Це, по-істоті, клуб глав держав, саме так до нього й потрібно ставитися. Поки главам держав цікаво буде зустрічатися й вирішувати свої проблеми в такому форматі, цей механізм буде існувати. Як тільки це перестане бути для них цікавим, те й цього механізму не буде. За результатами засідання Ради президент Киргизії Курманбек Бакиев, президент Республіки Молдова Володимир Воронін і Голова виконкому СНД Сергій Лебедєв зробили заяву для преси. У заяві було сказано, що 10 жовтня в ході засідання Ради глав держав було розглянуто й підписане 19 документів по широкому спектрі питань взаємодії. Одним з важливих питань порядку денного президент Киргизії назвав проект Стратегії економічного розвитку Співдружності Незалежних Держав на період до 2020 року. Реалізацію Стратегії передбачається здійснити в три етапи за допомогою розробки й виконання планів заходів, у яких будуть відбиватися якісні особливості кожного етапу й передбачатися конкретні заходи щодо реалізації положень Стратегії. Перетворення в життя положень Стратегії дозволить забезпечити розвиток інтеграційних процесів в економічній сфері, найбільше повно використовувати соціально-економічний потенціал кожної держави-учасника СНД і Співдружності в цілому, розширити їх взаємовигідне й багатопланове співробітництво, підвищити конкурентоспроможність економіки кожної країни, створити умови для їхній упевненого входження у світову економіку, постійно підвищувати рівень добробуту громадян. Президент Киргизії також відзначив, що на засіданні був затверджений пакет важливих документів по організаційному зміцненню Співдружності, що стосується правил процедур і положення про Національних координаторів, а також положення про головування в СНД. Відповідно до цих положень із 1 січня 2009 року головування буде здійснюватися одною державою протягом одного року у всіх статутних органах СНД. Керівник Киргизії повідомив, що наступною країною, що головує в Співдружності Незалежних Держав, стане Республіка Молдова, а чергове засідання Ради було вирішено провести 9 жовтня 2009 року в місті Кишиневі. Президент Курманбек Бакиев також повідомив, що в ході засідання Ради глав держав-учасників СНД були прийняті важливі рішення, зокрема, про визначення області енергетики ключовою сферою взаємодії держав-учасників Співдружності в 2009 році, а також про оголошення 2009 року Роком молоді Співдружності Незалежних Держав. Крім того, Радою затверджений План основних заходів щодо підготовки й святкування 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, що передбачає проведення заходів у рамках торжеств на високому рівні, присвячені збереженню пам'яті про героїчний подвиг народів СРСР у війні й загальній великій перемозі. Глава держави Киргизії відзначив, що в ході саміту були підписані Конвенція про прикордонне співробітництво держав-учасників СНД і Угода про Раду по міжрегіональному й прикордонному співробітництву держав-учасників СНГ. З огляду на глобальний характер погрози, що являє собою незаконний оборот наркотичних засобів, було прийняте Заява глав держав про активізацію співробітництва в боротьбі з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин. Президент Курманбек Бакиев підкреслив, що саміт продемонстрував загальне прагнення держав-членів СНГ додати співробітництву між країнами більше конкретики, а також зацікавленість всіх держав-учасників Співдружності надалі зміцненні інтеграційних процесів. У завершення президент Курманбек Бакиев виразив вдячність главам держав і Виконавчому комітету СНД за активну участь у роботі саміту, а також представникам засобів масової інформації за виявлений інтерес і об'єктивне висвітлення даного заходу. У своїй заяві Президент Республіки Молдова Володимир Воронін виразила вдячність Киргизії за виявлену виняткову гостинність і прекрасну організацію саміту. Виразивши співчуття народу Киргизії у зв'язку із трагедією, що відбулася на півдні Киргизії 5 жовтня, Володимир Воронін повідомив, що урядом Молдови буде надана допомога Киргизії в розмірі 100 тисяч доларів для ліквідації наслідків землетрусу. Президент Молдови також відзначив, що в наступному році в СНД основну увагу буде приділено рішенню енергетичної проблеми, а також питанням, пов'язаним з реалізацією рішення про оголошення 2009 року Роком молоді СНД. У своєму слові голова Виконавчого комітету СНД Сергій Лебедєв, зокрема, відзначив, що Киргизія успішно завершила своє головування в СНД, і виразив упевненість у тім, що й надалі Киргизія буде продовжувати відігравати конструктивну роль в інтеграційних процесах у країнах Співдружності. Такими є основні результати саміту СНД у Бішкеку. До нових зустрічей в Інтернеті, дорогі читачі!

Цирк на дроте!

Галина СЧАСТНАЯ (Україна, м. Київ) Конкурс

Дорогі видавці ІБК, я часто переглядаю вашу газету. У ній багато цікавого як для мене, так і для інших жителів України. Мені було також приємно довідатися, що багато постійних читачів ІБК проживають або колись проживали в Україні. Але мені здається, що їхня участь у конкурсі "Золоте перо ІБК" є недостатньо активним. А конкурс, організований ІБК, на мою думку, заслуговує на більшу увагу. Тому я вирішила сама спробувати свої сили в написанні статей і взяти участь у цьому конкурсі. Політичне життя в Україні залучають все більша увага як української, так і міжнародної громадськості. Якщо в Білорусі політичні спектаклі, зокрема парламентські вибори й вибори президента, проходять по заздалегідь написаному єдиному сценарії, то в Україні останнім часом подібні сценарії міняються досить часто. Поміркуєте самі. Я буду коментувати лише події жовтня місяця, хоча парламентська криза в Україні почався набагато раніше, 2 вересня цього року на засіданні Верховної ради. У той день, проспоривши полудня про відносини з Росією й Грузією, український парламент без особливих проблем вирішив найважливіше внутрішньополітичне питання про повноваження президента країни. Відповідно до нових виправлень до закону "Про кабінет міністрів", повністю виключене як би те не був вплив президента на поточну діяльність кабінету міністрів, аж до питань про відставку силових міністрів. За виправлення проголосували 363 народних депутата при необхідному мінімумі в 226 голосів. Серед нових змін значиться, зокрема, скасування положення про обов'язкове узгодження із главою держави питань про звільнення глави МЗС і міністра оборони. Також президент втрачає права не вносити на розгляд Ради кандидатуру на посаду прем'єр-міністра. Крім цього, Верховна рада урізала повноваження президента й через внесення виправлень до закону про Службу безпеки України (СБУ). Відповідно до них, голова СБУ або виконуючий обов'язки глави служби зможе самостійно за узгодженням з комітетом Ради з питань національної безпеки й оборони призначати своїх заступників і керівників обласних керувань СБУ. Раніше це питання було в компетенції тільки президента. Український парламент також зумів заблокувати ініціативи президента країни по введенню нових правил контролю над російським Чорноморським флотом у Криму. Це було зроблено опосередковано, через внесення змін у той же закон про СБУ. Парламентарії ліквідували норму про обов'язкове забезпечення урядом виконання рішень СБУ, уведених у дію указами президента, а також звільнили секретаріат уряду від необхідності відповідати на обіг консультативних служб, створених президентом. Внесення змін у даний закон проходило під час відсутності голови парламенту Арсенія Яценюка. Спікер покинув сесійний зал, назвавши розгляд подібних питань антиконституційним. Разом з ним вийшло й більшість представників пропрезидентського блоку "Наша Україна-Народна самооборона" ( НУ-НС), хоча 12 членів партії все-таки залишилися й проголосували за виправлення, що обмежують повноваження Віктора Ющенко. Замість Яценюка, що обвинуватив Тимошенко і Януковича в змові, засідання Ради вів його новий заступник Олександр Лаврінович, представник Партії регіонів. З ініціативою розглянути зміни в закон про уряд й СБУ виступили Блок Юлії Тимошенко й Партія регіонів. Попереднім же цим кардинальним внутрішнім змінам шестигодинні парламентські баталії про ситуацію в Грузії виявилися майже безрезультатними. Жоден із шести варіантів заяви про проблему так і не був прийнятий. Єдиним рішенням Верховної ради по грузинській тематиці стало створення тимчасової слідчої комісії з перевірки фактів поставок Грузії української військової техніки в порушення норм українського законодавства й міжнародного права. Це рішення підтримали Партія регіонів, Комуністична партія й Блок Литвина. У зв'язку із цим наступного дня "жовтогаряча" коаліція звалилася. Відповідне рішення було прийнято на екстреному засіданні депутатів НУ-НС. По визначенню спікера Яценюка 2 вересня відбулася спроба "переписати конституцію через так звані ординарні закони. Кожний закон, що був внесений і розглядався в парламентському залі, прямо суперечить всім положенням української конституції. Відбулося те, чого, на превеликий жаль, і очікували, - змова. Відбувся момент, коли політичні сили створили фактично нову конфігурацію, і я в таких конфігураціях не буду приймати участі", - пояснив спікер. На початку жовтня президент Ющенко був з візитом у США, а прем'єр-міністр Тимошенко за запрошенням Володимира Путіна відвідала Москву. "В українській політиці практично неможливо розібратися". - Висловив свою думку відомий німецький політолог Олександр Рар. -"Ющенко - у США, Тимошенко - у Москву. Складається повне відчуття, що Україна стає просто полігоном для з'ясування відносин між великими державами. І це все збільшується тим, що немає бажання хоч якось домовитися усередині країни". За словами експерта, крім іншого в Києві зараз іде активна боротьба за контроль над газовими трубами. Справа в тому, що держава зараз незручно модернізувати не мінялися вже порядку 40 років труби й прийняло рішення про їхню приватизацію іноземними інвесторами. Ющенко, що цілком логічно, намагається віддати труби Західу. Однак там розуміють, що при сформованих обставинах, неможливо бути впевненим у своїх капіталовкладеннях. І Ющенко поїхав у Вашингтон саме переконати американців, що все в нього під контролем. Тимошенко ж, навпроти, намагається діяти прагматично, розуміючи: Москва в кожному разі зацікавлена в модернізації труб, оскільки по них течуть у Європу енергоресурси. Тому й у Москву вона поїхала не тільки говорити про ціни. "Вона спробує заручитися ще й політичною підтримкою", - уважає Олександр Рар. -"Вона запропонує конкретні бізнес-плани, куди крім росіян будуть входити і її структури, тим самим, показавши, що вона чи ледве не єдина, хто й інвестиції знаходить, і з Росією нормальні відносини підтримує" - додав політолог. Побічно це підтвердив і той факт, що перед поїздкою в Москву голова комітету Верховної ради по іноземних справах із фракції БЮТ виразив упевненість, що дія Великого договору про дружбу й співробітництво між Україною й Росією буде продовжено. Після цих поїздок керівників обвинувачуваних один одного сторін парламентська криза в Україні начебто б стала поступово підходити до кінцю. Парламентською фракцією БЮТ були підготовлені всі документи, необхідні для юридичного оформлення коаліції із фракцією блоку "Наша Україна - Народна самооборона". Крім того, фракцією БЮТ був затверджений проект заяви про ситуацію на Кавказі, що відповідав заявам Європейського Союзу й Парламентської асамблеї Організації по безпеці й співробітництву в Європі. Та й президент начебто б підвів риску під кризою, сказавши, що "я вважаю, що зараз ми можемо з достоїнством і честю перевернути сторінку й говорити далі про українську демократію". Але не отут те було. Прийняти рятівний для України пакет антикризових законів Рада так і не змогла через розбіжності. У президента й прем'єра є різні погляди й різні шляхи виходу із кризи. Їхньої фракції в парламенті знову ввімкнулися в протистояння на вищому рівні. Депутати БЮТ вставили свої "п'ять копійок" і вивели з ладу систему для голосування. Як сказав секретар голови Верховної ради: "Ми не знаємо, хто конкретно вставив свої "п'ять копійок". Але вночі в сесійному залі були люди, народні депутати. Усього було заблоковано 46 пультів. Заблокувати роботу пультів дуже просто - за допомогою фольги, п'ятікопійкових монет, скріпок і папірців". Що можна сказати із цього приводу? Цирк на дроте - та й годі! За що братися спочатку - за рішення внутрішнього політичного, або ззовні економічної кризи, що прийшло, - в Україні дотепер так і не вирішили. Президент і прем'єр разом і в той же час порізно намагаються рятувати економіку. При цьому обидві конфліктуючі сторони ні на хвилину не забувають про вибори, і думають не тільки про парламентський, але й про президентські вибори, які відбудуться на Україні вже через рік. Для Віктора Ющенко це шанс залишитися при владі, для Юлії Тимошенко - перша реальна можливість взяти все у свої руки. Поступитися зараз - значить програти. Але кожному з них потрібна перемога. Лякає лише ціна, що, можливо, буде за це заплачена. Фінансова криза в результаті може здатися не таким вуж і страшним для країни на тлі безкомпромісної сутички за владу. До зустрічі в Інтернеті!